— Наскільки Вам подобаються атмосфера, облаштування, організація і наскільки було легко погодитися приїхати на Koktebel Jazz Party?
Іван Фармаковський: Сама ситуація, що склалася тут, не може не подобатися, тому що коли потрапляєш сюди, з перших хвилин виникає відчуття свята. Ми вчора, на жаль, застали лише останні хвилини виступу Валерія Пономарьова, але, судячи з прийому публіки і святкового настрою на сцені, фестиваль вже вдався на славу. Не знаю, що буде сьогодні. Сподіваюся, буде ще краще.
— Що Ви думаєте про склад учасників, наскільки він відрізняється від попередніх і в якій мірі це має позитивний характер?
Іван Фармаковський: Це вкрай позитивний момент, тому що тенденція сьогоднішнього світу є такою, що, на жаль, доводиться навіть під маркою джазового фестивалю іноді робити максимум 50 на 50. Кілька років тому я побував на фестивалі в Монтре — мабуть, найвідомішому джазовому фестивалі. Джазу там, власне кажучи, було відсотків 15-20, решта були арт-рок, блюз, рок-н-рол і так далі.
Тенденція, що склалася у світі, докорінно відрізняється від того, що відбувається тут. Я тут зустрів колосальну кількість саме джазових музикантів, до того ж найвищого рівня, і я дуже вдячний, що мені самому вдалося привезти таких приголомшливих, видатних нью-йоркських джазових музикантів.
— Повертаючись до розмови про ваших музикантів. Представте їх, будь ласка. Може, вони поділяться своїми враженнями?
Іван Фармаковський: Я дуже пишаюся тим, що мені вдалося познайомитися, співпрацювати і, можливо, навіть трохи духовно зблизитися з цими людьми. Це величезне задоволення — грати з ними. Я хотів би вам представити приголомшливого тенор-саксофоніста Ральфа Боуена. Барабанщик, з яким я співпрацюю не перший рік і навіть випустив платівку, Дональд Едвардс. Приголомшливий контрабасист, який працював з колосальною кількістю музикантів, Кенні Дейвіс.
— Чи складно було приїхати і чого саме ви чекали?
Дональд Едвардс: Я не знав, чого чекати, тому що ніколи не був в цій частині країни раніше. Я чув, що тут красиво і гарно, і це саме так і є. Тепер я знаю, чого чекати, якщо приїду сюди ще раз.
Ральф Боуен: Можу підтримати Дональда — я теж не знав, чого чекати, ніколи не був у Криму раніше, хоча був у різних частинах Росії з Іваном і Дональдом.
Ми вчинили променад з ранку і були зачаровані красою моря, маленькими магазинчиками з безліччю різних прекрасних дрібничок. Мені вдалося купити кілька, і я відвезу їх додому і подарую своїй сім'ї.
Кенні Дейвіс: По телевізору показують одне, і коли Іван запитав мене про поїздку, я запитав його: «Ти впевнений?». Проте після приїзду сюди, незважаючи на те, що у мене була можливість побачити лише зовсім небагато чого, ми їхали повз море, повз гори, і це так… розслаблює. Я радий і гордий тим, що я тут.